Чи може бути, що коханий спогад врятує все
І серцю дасть життя...?
Той спогад - кров, пульсує тілом а серце її ловить
Жадана мить несе йому життя
В густім диму халеп і метушні
Чіпляємся осліпнувши від страху
За те липке, в порізаній руці
Яке іще не зблідло від нагайок часу
Шукаючи у пам'яті приховані стежки
Обходячи вершини плоскі, ріки і гріхи
Ми йдем і знаєм, щось живріє
Маленький вогник вічно тліє
Ось тут він - спокій, й солодка насолода
Тут щирість помислів, обличчя рідні всі
Моя оселя рідна, і свобода
Як я закоханий у вас минувші дні
Отак би я лежав у забутті солодкім
Тримаючи хвилину міцно у руці
Якби не голос із далля покликав
Серцебиттям шепочучи мені
Ось тут пливу я - серце, руки, пам'ять і судини
І завжди буду поруч, у тобі
Настане час і ми зільємся у єдине
А покищо, я далі йду, і ти вставай
Згадай мене в тяжкі години..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143960
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2009
автор: Вуйков