ти...

Пам’ятаєш  той  вечір?ти  тоді  сидів  на  лавці,близько  школи,під  впливом  легкого  алкогольного  сп’яніння.  Було  холодно,дуже….  Я  стояла  біля  тебе  роздягнена…холод  пронизував  моє  тіло,мурашки  бігали  по  шкірі,мов  божевільні,а  вітер  нещадно  розвіював  моє  волосся…Ти  сидів  і  посміхався,говорив  якісь  незрозумілі  слова,розповідав  якісь  безглузді  історії…..  тобі  здавалося,що  мені  весело,що  я  усміхаюсь,хоча  мені  було  зовсім  не  до  сміху!я  дивилась  на  тебе  і  не  могла  зрозуміти,чому  саме  ти?чому,не  хтось  інший?...друзі  казали,що  ти  мені  не  пара,що  ти  мене  не  гідний,що  ти  самий  звичайний  примурок,який  любить  випити,аби  привід  знайшовся  і  що  тобі  байдуже  на  те,яка  я  насправді….  А  я  заперечувала.  Стверджувала,що  ти  єдиний  не  такий,як  усі,що  ти  бачиш  те,що  інші  просто  не  здатні  бачити,що  ти  живеш  так,як  вважаєш  за  потрібне,що  навіть,якщо  тобі  і  байдуже  на  мене,то  ти  скажеш  це,а  не  будеш  приховувати  доти,доки  я  сама  це  не  зрозумію…
…тоді,мені  хотілось,щоб  ти  обійняв  мене,зігрів,поцілував…але  це  було  лише  бажання,єдине….  якого  виявилось  так  мало,і  яке  так  і  не  стало  реальністю….  Ти  відносишся  до  мене,як  до  друга,хоча  переконуєш,що  любиш,що  між  нами  щось  більше  ніж  дружба…..
Як  це  не  дико  звучить,але  ти  перший  хлопець,який  мене  кинув!так,перший….  До  тебе,я  керувала  стосунками,а  зараз  все  навпаки.  Ти  кажеш,що  не  хочеш  робити  мені  боляче,та  водночас,цими  словами  причиняєш  ще  більший  біль…це,як  не  вагаючись  розрізати  собі  вену:повільно  і  рішуче!
Чого  ти????  Не  знаю,мабуть,ти  єдина  людина,яка  здатна  суперечити  мені,так  би  мовити,протистояти…а  можливо,ти  просто  сильніший  духом…не  знаю,в  тобі  є  щось  таке,що  притягує  мене…..  якась  невідома  енергія,проти  якої  я  безсила!
Не  розумію,для  чого  я  це  роблю?!  Знаю,що  тобі  це  все  нафіг  не  треба,та  все  одно,пишу!  Мабуть,я  просто,не  зможу  висловити  це  усно,тому  виливаю  свої  думки  на  екран.
Знаєш,ти…  ніби  я…..  в  іншій  подобі….  Колись  я  так  робила  з  людьми,зараз  це  робиш  ти  ….  Зі  мною.  і  знаєш,я  тебе  розумію,з  моїми  бажаннями  і  характером  подружитись  нереально,не  багатьом  дано…..  одного  не  розумію,чого  ти  хочеш???  Як  мені  з  тобою  поводитись?!може,просто  викреслити  тебе  зі  свого  життя?жити  так,як  жила  раніше,до  тебе…може  стане  краще….
Я  не  знаю……зараз,все  залежить  від  тебе……

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143493
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.08.2009
автор: baby Boo