Я часто так приходила до нього
І тихо-тихо сиділа на плечі.
Мій ніжний шепіт-його серця соло,
А на папері наші з ним вірші.
Ділили навпіл утисків отруту,
А кожен успіх-наш словесний рай.
Ми чаклували вдвох "Червону руту"
І пили вже давно холодний чай.
Я милувалася, коли він співав,
Вслухалась, навіть дихати не сміла....
Піснями стали наші з ним слова
І заспівала ціла Україна.
Мистецтво вічне-не рахує часу.
Безсмертна я, немає віку в пісні,
Та по чиємусь дикому наказу
Його убили в Брюховицькім лісі.
Замовкли фестивалі голосні,
Замовкла навіть пісня солов'їна
І,розриваючи табу і кандали,
Понесла квіти сину Україна.
І я прийшла до нього...вже востаннє.
Промови, сльози, гнівні скарги влади...
Букетом залишила на прощання
Все те,що ще не встигли ми сказати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143467
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.08.2009
автор: Вікторія