На зелене листя падав білий сніг,
ЩОБ НЕ ЦІЛУВАТИ, я ніяк не зміг.
Пригорнув до себе, ніжно обійняв,
Нектар вуст солодких в себе увібрав.
Забреніло серце, як в юні роки,
Очі її сяють, як в небі зірки.
Вік наш вже не юний і не молодий,
Келих вина осені ти мені налий.
Не звела нас доля в молоді роки,
Розійдемось й нині, на вічні віки.
Буде душу гріти осені вино,
Бороздою ляже зморшка на чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143243
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.08.2009
автор: Н.Неземна