Я з тобою довіку без волі
бо без тебе життя то тюрма.
Ми з тобою як небо і зорі
і далеко і ніби зблизька.
Роки линуть, а я все одна
де ти милий чому не зімною?
Я без тебе як квітка сама
залишилася посеред поля.
Знаю разом з тобою помру,
але смерть без тебе ще гіркіша.
Ми з тобой як вогонь і вода
і далеко, і ніби так близько.
Огорни мене сонце від хмари
стану я як пір'їнка легка,
і хоч будем недовго ми разом
та на хвильку я буду твоя.
Пройде дощ і ти знову згадаєш
руки білі червоні уста
очі що тебе зчарували
і усмішку що навіки твоя.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142766
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2009
автор: Марі