Знову стукає у душу пустота,
Шукає собі домівки.
Із нею поруч самота,
Як цвіт опалий з гілки.
Я не відчиню тепер вже їм,
Бо сьогодні я красива,
Я гуляю із другом своїм
І душа моя щаслива.
Чорна кава: солодка й гірка,
Наче знак молодого кохання.
Душа світла і дуже легка,
Тож віджену пустоту без вагання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142260
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.08.2009
автор: Зеленчук Галина