Невже ти хочеш стара пані,
Щоб син твій помирав в стражданні?!
Як велет лисий ненажера,
З бездонного черпа фужера
Дари, які щедра Земля подала.
Невже і ця доза для тебе мала?!
Звичайно!Ти смокчеш усе і ковтаєш,
У гроші ресурси ти перевертаєш.
Не спиниться демон, не скаже тут СТОП
"Ага, після мене нехай хоч потоп!"
Повітря все менше, нема вже води.
В майбутньому діти зазнають біди.
І ось, коли велет твій все украде,
Дитятко твоє без повітря впаде.
Судомно востаннє скоротяться груди.
Його не відновиш, життя вже не буде.
Та хоч необачна схаменулась одна,
Та вас же мільйони, не видно вам дна...
Вирішуй щось зараз багата вдова,
Бо сина останнього ти похова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142241
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.08.2009
автор: Андрій Конопко