. "Якщо міцьний фундамент,
То й дім буде надійним..."
Проходить все і вянуть квіти,
Помало гасне юності пожар.
І серце вже не може так бриніти,
Лише в очах минулий жар...
Це жар душі минулих днів
І легкий подих мрій юначих.
Я безконечними ідеями горів,
Бо жити я не вмів інакше...
Тепер пройшла пора та золота
І сумнів вже закрався в душу.
Якщо назад вернути всі літа,..
То вам тепер сказати мушу:
Любіть і бережіть своє життя,
Плекайте ніжно свої мрії.
Завжди прямуйте в майбуття,
Ніхо вас зупиняти вже не сміє...
Не піддавайтесь мізерним почуттям,
Сміттям не забивайте свою душу.
Живіть напруженим життям,
В симфонію єднайте небо... й сушу.
Шукайте радість в пошуках нового,
У світ ідіть з відкритими очима...
І не беріть нікчемного, чужого,
Усе дрібне залиште за дверима...
А потомки вас ніколи не забудуть,
Бо гарне ви життя для них прожили.
Ваші пісні та мрії... пам'ятати будуть,
Все те, що ви в фундамент положили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142103
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.08.2009
автор: Д З В О Н А Р