Люблю грозу, коли гримлять громи,
Коли повітря сповнене озону -
Тоді душа скидає кандали
І все живе без меж діапазону.
Люблю грозу, як блискавки цвітуть
І в серці просинаються стихії,
А сірі хмари пОвагом пливуть
І розсипають крапельки на вії.
Люблю грозу, коли розтерта туш,
Коли круги від неї під очима,
Коли в повітрі вигравають "Туш"
Мільйон кипучих голосів пориву.
Люблю грозу, коли ніхто не бачить
Ці срібні сльози на блідих щоках.
Гроза мине - і не було неначе,
А серце б'ється, як підбитий птах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142035
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.08.2009
автор: Вікторія