Холодна прірва, темно, мокро
Й душа вже майже не жива.
Лунає голос десь високо,
У темряві бринить струна,
І саксофон так тихо грає,
То кат влаштовує концерт.
Свіча повільно догорає,
Фіксує тіні на стіні
Людей котрі мене мордують,
Бо хочуть мрію мою вбить,
Спинить порив і розум знищить,
Зробити з мене плоть пусту.
Я ж сильна, я усе стерплю
Кату ніколи не віддамся,
Бо я живу, бо я люблю,
На світ дивлюся я з надієй,
Що буде рай на всій землі,
Що сильний дух є нескоримий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141863
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.08.2009
автор: Butterfle