Помилка
Виправити можна все,
Але не минуле своє.
Ти зробила біль батькам
Принизивши себе там…
І не минає години, щоб ти не каялась:
«Як же все виправить? Вже й так загаялась»
Ти розумієш те,
Що час ніхто не поверне.
А в маленькому містечку де живеш
Від посторонніх слухів не заснеш.
Ти просиш лише одне…
Хай швидше минає час
Люди залиште вже нас
Я не можу забути.
Ну як же той вечір вернути?
Матір не може заснути:
«Як же мені дальше бути?!
На роботі шепчуться за спиною.
Що робити? Битись об стіну головою?»
Старий бурчить незрозуміло:
«Доню як же ти зуміла?»
Тепер красунею не хвалиться
Лише думає, коли вже все це звалиться.
Батьки просять лише одне…
Хай швидше минає час
Люди залиште вже нас.
Я не можу забути
Ну як же той вечір вернути!
Біль до смерті
Більше так не можу ти сказала
І сльоза на щоденник твій впала.
Як камінь з водою зустрілись,
Так сльоза з папером бились.
Чорнило розмазане на листку
Стало схожим на душу твою.
Довго сльоза та не висихала
І слід у щоденнику зостала.
Болить, болить
Дуже сильно болить.
Я не можу, не можу
Вже жить.
І знову бачиш ту сльозу
Висохшу, брудну таку
Ти подумала: «Переживу не біда»
І очистилась та сльоза
З нею ненависть і біль висохли на тлі
Все, більше не породжуються мислі злі.
Душа твоя чиста, ти можеш летіти
І на мить тобі захотілось жити, але…
Болить, болить,
Дуже сильно болить
Я не можу, не можу
Вже жить
Але за стіною ти чуєш,
Як предки сваряться знову
І ненависть так само
Бере над тобою гору
Біль.. Ні, не можу терпіти. Все. Йду.
Прощавайте, я вас всеодно люблю…
Твій полон
Ти живеш у його полоні,
Хоча він їсть з твоєї долоні.
Здається, що ти вільна
Ні ,ти поки що сильна.
Ти можеш полетіти,
Але чомусь волієш сидіти.
Чому ж у клітці закрилась цій,
І навіть не в золотій?
Запізнившись з роботу на час
Він егоїстично говорить: «Ти зраджуєш нас?»
Словами своїми вбиває тебе
Хоча й так твоє життя нелегке.
Розлучитись з ним збиралась
Але гріха побоялась
(А хіба не гріх ненавидіти людину,
Від якої ти маєш дитину?)
І так весь час ти будеш жити
Своєму життю петлю шити.
Тонутимеш разом з ним,
А в душі залишиться лише один дим.
Існуєш
День і ніч: життя іде
Все уже скоро в тебе пройде.
А ти ще стоїш і думаєш
На яку сторону крутнеш.
Оглянись життя іде
В тебе ж сім’я є вже .
Не розумієш ти те,
Що життя твоє брудне
І тонеш, ідеш на дно.
А твої діти? Тобі все одно?
Ні, не віриш своїм очам,
Як знищив себе сам.
Ти існуєш… Для чого існуєш?!
Життя їм руйнуєш.
Оглянись, схаменись,
Навкруги подивись.
Ранок наступає, а тебе немає
І дружина вже не виглядає
Вона просто знає..
А дочка не може спати
І так їй хочеться кричати!...
Та тобі це байдуже тепер,
Бо чоловік в твоїм єстві помер.
Історія
1.Навіщо живеш, навіщо існуєш?
Навіщо кохаєш, а потім сумуєш?
Ніхто не розкаже, за що тебе вбили,
Можливо сама, бо покинув милий.
А там… Що там у світлому світі?
Там є почуття, чи вони просто вбиті?
Ніхто не знає відповіді і я
Не знатим її до кінця.
Чому ж убивати себе ти маєш,
Заради того, чого й не знаєш.
Живи! Поки можеш дивись уперед,
Бо ми не знаємо, що таке смерть,
А рану час загоїть
Можливо і душу твою заспокоїть.
2.Ти приходиш втомлена додому
І бачиш, що він п’яний знову.
Вечерю готують діти
І ти не знаєш, де сльози подіти.
Серце від болю рветься,
А ніхто ж до нього не озветься.
І знову біль придушуєш у собі.
Не маючи спокою в душі
Лягаєш спати на софі.
Чоловік просипається серед ночі
І свій обов’язок виконати хоче .
Огидне дихання його тобі
І пересилюючи відразу в собі
Віддаєшся йому.
Але чому?
Чому усе це ти терпиш?
Будь мужня, піди ж!
Покинь усе й усіх, іди!
Дітей від нього забери.
Вони ще можуть побачити світ,
Іди заради їх від цих бід!
3.В сусідньому дворі діти граються
Іграшками з помийки забавляються.
Ти дивишся і згадуєш, як сама гралась
І на тому ж смітнику копалась.
Ми ляльок і цукерок не мали,
Але себе принцесами уявляли .
Хоча принцеси повиростали
І свій шлях обрали,
Не забудуть ніколи,
Як батьки на роботах забивались,
А вони самі доглядались.
Давайте ж, любі мої, зробимо все,
Щоб не було майбутнє таке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141852
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.08.2009
автор: Іма