Уже знову летять, летять і летять
В даль журавлі мимо нашої хати.
Вже серце стомилось і очі болять,
В далеку дорогу їх провожати...
Не спішіть журавлі наш край покидати.
Погляньте ще раз на ці рідні поля...
Зробіть ще круг біля старої хати
І хай стелеться шовком вам рідна земля.
Знаю нелегка буде ваша дорога,
Перед вами безконечна синяя даль.
Моє серце за вами крає тривога,
Його рве на шматки ваша пісня-печаль.
Журавлі не спішіть, зачекайте ще мить,
Я вам низько вклонюсь у далеку дорогу.
Бо серце моє чомусь ниє й болить -
Не лишайте мені всю печаль і тривогу...
... Мої журавлі,.. ненаглядні лелеки...
Ви щасливо весною вертайтесь додому.
Я знаю, що шлях ваш важкий і далекий,
Його пролетіти довелося самому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141840
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2009
автор: Д З В О Н А Р