Не бачу я правди, не бачу добра.
О вільні раби, схаменіться!
Чи то я сліпа?
Сидите у полоні і тілом, й душею,
Сліпить туманом вас «Свята»,
Що є змією.
Ці біди, ці сварки її ядом узяті,
О як же в серцях стоять солодкі
Слова – прокляті!
Ми гинемо – вона багатіє.
Чому ж ти, народе мій рідний,
І з цього радієш?
Чому прославляєш героєм її?
Невже не знаєш, що душі
Нема у змії.
Продми весь туман,
Яд вирви з єства!
Народе, пойми, лишень
Україна у нас є свята!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141818
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.08.2009
автор: Іма