Важкими росами ногами босими
Поволі йду.
Давно помітно вже початок осені
В моїм саду.
Вже дні осінні, і вже перші інії,
І перший сніг.
Вже віє холодом, став сад оголеним,
Маленьким світ.
Вітрами скорими троянди скорені
І їх не жаль.
Немає гонору, не стало сорому –
Лише печаль.
Забуто сто доріг, кохання перший гріх,
Не лине сміх.
Час за водою збіг, і вже в руках моїх
Не тане сніг.
Катує холодом, у скронях молотом
Звучить набат.
Вже сльози пролито, пекельним золотом
Згорає сад.
Неждано, зопалу згора до попелу –
Сліду нема.
Твір стане драмою, і вже за брамою
Чека зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141679
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2009
автор: пан Ніхто