У тебе свій, своя у мене...
Стук серця отут недоречний,
Як шаблі вістряк наконечний,
Терзає! О, Господи, Нене!
Мою стражденну болем душу.
Тепер тобі сказати мушу:
Жалкую я, що ми окремо,
Та сіть жалю ми розірвемо,
Час залікує старі рани,
Ми сядемо у різні сани,
Роз'їдемось діагонально,
Можливо це й оригінально,
Але хто-зна чи була б кара?
Чи вийшла б з нас хороша пара?
Крізь всі сварки й чужі плітки.
Одне лиш знаю я напевно,
Що полюбив тебе даремно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141535
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.08.2009
автор: Андрій Конопко