Зелені квіти із пластмаси,
і ваза також не кришталь,
не віддзеркалює прикраси,
стола облуплена емаль.
Мій стіл, де стосами папери,
де пошук рими на слова,
де не завжди вдаються перли.
під довгий скрип мого пера.
Але без суму і в надії,
рядки складаю у катрен,
свої бажання не дозрілі ,
розпорошив на безліч тем.
Нехай сміються критикани,
про риму кажуть і стопу.
А я пишу, про біль і рани,
надію маю - не в пусту!
Ще напишу і про кохання,
про осінь,квіти і весну,
я знаю, рима не остання,
ще напишу про цю красу...
13.08.09р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141517
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.08.2009
автор: Олексій Тичко