Закохатись би до нестями,
Щоб в бюстгальтер не влазили груди,
Від цілунків, мов у справжньої дами,
Червоніли, мов вишенька, губи.
Щоби очі світились, мов зорі,
Не доводилось слів говорити,
Щоб в єдину злилися дві долі
І не можна було розділити.
Закохатися б так, щоб хвилину
На стільці не змогла би всидіти,
Щоби іноді міг мов тварину
На коліна мене становити.
Щоб тремтіли від збудження ноги,
Щоб в очах все пливло і темніло,
Щоб під нього лягти край дороги,
Мов змію, щоб судомило тіло.
Закохатися б так, щоб сп’яніти
Від кохання, а не від спиртного
І аби щосекунди хотіти
І кохати його лиш одного.
Закохатись би якось наївно,
По-дитячому, чисто і мило,
А водночас жорстоко, сумнівно,
Трішки брудно, а ще похітливо.
Всупереч закохатись стражданням
І завжди говорити відверто.
Закохатись таким би коханням,
За яке не шкода і померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141433
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.08.2009
автор: Галина Булочникова