Кума Ганна заздрісна,
Тут міри не знає.
Непростий характер
Ця жіночка має.
Моя хустку нову купить,
Чи шкіряне взує,
А вона уже сопе,
Губи як надує.
А у мене, друзі,
Натура весела,
Частенько від сміху
Трясеться оселя.
Вчора влаштував кумі
Психічну атаку
(Якби могла, нацькувала б
На мене собаку!)
Заздалегідь назбирав я
Дорогих пляшечок,
Звичайно ж, порожніх
(У куми буде шок!).
Гарнесеньку тару
Із - під коньяку, рому
(Не полінувався!) приніс
До себе додому.
Налив в пляшечки
Розчинної кави.
Все це з настроєм робив.
Ох, люблю забави!
Батарею виставив
В залі на столі
(Будуть в куми очі
Такі, як нулі!)
Сиджу собі, попиваю
,,Заморський коньяк’’.
Зайшла кума, бачу:
В очах переляк!
Ось її щелепа
Аж на груди впала.
Очі стали в жінки
Мов зміїні жала.
Запросив до столу,
Що сказати знає:
- Апетиту…щось сьогодні…
У мене немає …
(Пропав в тебе апетит
Як побачила ,,бар’’!)
То в мороз куму кидає,
То знову у жар.
- Спадщину, - кажу,-
Треба замочити,
Із Америки тітка …
Кума стала …вити!
Вголос виє, причитає!
Взяв за руку ніжно,
Бо злякався за дурепу,
Вже мені не смішно!
- Пожартував,- кажу,-
Я, кумо, з тобою:
Видумав про спадщину,
Ляпаю губою.
Моїм словам та не вірить,
Сльози на очах.
Буде довго ображатись.
От вчудив я, жах!
Чорна заздрість роз’їдає
Душі і серця.
Вірте, люди, що правдива
Історія ця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141286
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2009
автор: Стадник Николай