того дня до коханки зібрався
він букет недешевий купив
на прихильність її сподівався
наперед їй додому дзвонив.
-чоловіка нема? ото діло,
зараз буду, кохана цілую.
квіти пахли і серце раділо,
та дізнався, що ліфт не працює.
на дванадцятий пішки,- далеко,
та у нього нестримне бажання,
і з'явилися крила лелеки,
сильні крила міцного кохання.
і на них він летів.поверх п'ятий
мов з туману в очах біла стінка,
не збирається він повертати-
бо на нього чека "така" жінка.
на восьмому- вже валідол ковтав,
десятий- майже плив перед очима,
і квіти він уже ледь-ледь тримав,
коли постав перед її дверима
-дванадцятий!-промовив через силу
все тіло трансформатором гуло
о Господи,-прошепотів,помилуй
зроби,щоб її вдома не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140697
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.08.2009
автор: миш