А пам’ятаєш, ти був щасливим?
Ходив дахами, світанки бачив…
Можливо, слова ці нічого не значать…
Та ти не дивишся в небо сиве.
Раніше щирість тобі раділа.
Тепер лякається і тікає.
І як же так, що вона не знає
Про те, що ти вже не маєш сили?
Ти йдеш вперед, але хочеш стати.
Та не зупинишся, так «не можна»…
Є стільки мрій, і прекрасна кожна!
Але не хочеш і мрії мати…
То що з тобою? Ти хворий людством?
Мій бідний хлопчик, ми всі ним хворі!
Та ми лікуємось, йдем на волю.
Там добре: тепло, весняно. Пусто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140383
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2009
автор: Натка