Завжди тяжкий Сізіфів труд -
Нести в народ нові ідеї...
Бо працю в попіл перетрут
І як під попелом Помпеї,
Твої ідеї кинуть в кут...
Та безсило руки ти не зложеш
І знову буде все спочатку.
Себе запевнеш, що все можеш.
На гнів кладеш свою печатку,..
Бо справу кидати не гоже.
А камінь тисне. Руки сині...
І серце дятлом із грудей.
Ще раз і все,.. мабуть вже нині,
(Його ж я кочу для людей),
Вже буде камінь на вершині.
Крок, ще крок. І перемога...
Ні! Підступний камінь вже внизу.
І не поспіла допомога...
Так піднімай гнучку лозу
І сам шмагай себе від Бога...
Для чого праця, для чого труд
В крові, у муках, без спочину...
Хіба потомки камінь цей знайдуть
І зрозуміють важну цю причину,
Чому це місце на вершині, а не тут.
Чому це випало мені, на цій Землі,
Даремно Муку-Камінь піднімати?..
В глухім тумані, в безпросвітній мглі
Безсило Бога-Господа благати,
Щоб розум став Вершиною в чолі.
Р. S.
... Важлива місія Сізіфа, як зорі.
Освітити шлях наступним людям.
І працю завершити в цій порі,
(Бо без цього щастя всім не буде)
І Камінь Розуму поставить на горі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140214
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.08.2009
автор: Володимир Кухарчук