Бачиш, простір позбувся часу,
бенкетує собі навмання,
щоб над Всесвітом розлилася
світлотіні тремка броня,
щоб народженим крізь століття,
мов крізь ночі, - обличчям в сон
стало легко між днів-магнітів
битись з пам`яттю в унісон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140123
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.08.2009
автор: Strannic