* * *
Обух смерті
чекає розлючених псів.
Вітер ніжить газон
за парканом крутизни.
Я подався край світу
й на землю присів,
Щоб сильніше відчути
ментальність Вітчизни.
Помаранчевий потяг
мене обплітає вузлом.
Запліднили надії
оці божевільні майдани.
Чи проснутись, чи спати
в обіймах із випитим злом,
Чи дивитись, куди ти
націлив минуле, Богдане.
Причіпляйте вагони,
вже доля у всесвіт сурмить.
Нас давно поєднали
спадкової туги відтинки.
І якщо від’єднати
від потягу часу
хоч мить,
То не дійде він вчасно
до неба зупинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140059
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.08.2009
автор: aleksgun