Невже нам треба більшої біди?
Невже у злиднях доля заблукала?
Допоки будем пожинать плоди
Імперії, яка нас обікрала?
О, Боже! Як же боляче мені
Терпіти сором, без кінця страждати.
Ми гідність свою топчемо в багні,
Не бачимо одне в другому брата.
Хто нам на плечі цей тягар звалив?
Я без кінця запитую у себе:
Чом люди, працьовиті як воли,-
Живуть у злиднях і не бачать неба?
Невже нам треба більшої біди,
Невже об злидні дурість не розбилась?
Якби ми згуртувались назавжди,-
То перед нами б – гори розступились!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140054
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.08.2009
автор: Андрій Бабич