* * *
Будем зникати словами,
Будем звикати думками...
Ось так раптово із вами
Разом дійшли ми до карми.
Лунко озвались дороги.
Стали сузір’ями квіти.
Тільки не буде вже змоги
Нам поєднатись навіки.
Так розвели нас предтечі
По голосній круговерті
І не лишили для втечі
Ані життя, ані смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139868
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2009
автор: aleksgun