* * *
На скелях днів розвішано світанки.
Мене ти ще сьогодні посвяти
У пломінь, що горить безперестанку
На протязі твоєї самоти.
Ми тут. Ми стали схожими на простір.
Стежина завітрилася в імлі.
І стали зрозумілими до брості
Усі майбутні сполохи землі.
Це час, коли ще квіти не духмяні,
Коли непереборна неба синь.
І все, що нас освітлює і манить,
Уже чекає іншої краси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139866
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2009
автор: aleksgun