* * *
Ще не випитий келих ночі
палить душу вогнем свічі.
Талих слів я твоїх не хочу -
не скажи мені, промовчи.
Ми пройдемо по цьому колу –
двадцять кроків –
в полон юрби
отакі – первозданно голі,
отакі – наче сніг, легкі.
Бо тепер всі скарби –
мідяччя.
Бо тепер усі клятви – хула:
те, що станеться з нами завтра,
не вмістить у вузькі слова
Те, що станеться з нами завтра …
Відчуваю рубцем душі
як тріпоче метелик рани
на жорстокім вогні свічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139597
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.07.2009
автор: Strannic