* * *
Спокій – відстояне біле вино.
Знову дорога в обрій полине,
зірвано з серця герб старовинний –
і горизонт –
журавлиним ключем.
Де нам,
народженим в гирлі шляхів,
знати осідлість теплого дому?!
Світле і спіле яблуко втоми –
від повсякдення –
надкушено вже.
Як не тікай –
спрага доріг
в кожній клітині
вперто пульсує,
кожна хвилина, втрачена всує –
мов божевілля від пустоти.
Вперто росте крізь віки горизонт
в кожнім найменшім зрадженім гені.
Ти – вже не раб,
ти – ще не геній,
ти – тільки вузол тисяч доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139418
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2009
автор: Strannic