***

Як  трісок  в’язанку
Колишніх  коханок
Своїх
Кидаєш  мені  між  ніг.
І  на  вогні  відкритім
Будем  палити  відьом.

Тріщить  сухостоєм
Часів  мезозою
Жага  –
Можливо  ти  їх  кохав.
Зараз  же  ватра  лиже
Їх  язиком  твоїм  же.

Закочені  очі,
Замучені  корчем
Вуста.
Вогонь  до  мозку  дістав.
Та  іскор  стовпом  червоним
Розбито  пожежні  дзвони.

Запечені  шрами,
І  стануть  ашрамом
Місця,
Якими  йшов  до  кінця.
На  свіжому  попелищі
Не  виростуть  відьми  більше.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139158
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2009
автор: Tara Maa