Вона мовчки приходить
І так само мовчки йде
Зрідка шепоче-говорить
Переважно дурниці верзе
Її погляд сумний, безнадійний
Її одяг лахміття брудне
І на неї немає подібних
Ох, яке ж це створіння чудне
Я обійму її, мов кохану
і зігрію - змерзла вона
Цілувати не перестану
ти у мене одна
Ми почнемо танцювати
вона щось розкаже мені
А потім ляжемо спати
очистим себе у вогні
Вона мовчки приходить
її не чекаю я
Лиш зрідка шепоче-говорить
моя Меланхолія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2009
автор: Аскет