* * *
Тишею голос оголено.
Погляд розходиться колами,
Дибиться крешами моря безгучно,
Спадає у дюни мовчання.
Руки здіймає музика змучена.
Миті натягнуті пальцями лучника,
Вбраного в чорне ночами.
Твій голос нагий і лякливий,
Мов дитяче бажання цілунку.
Тиші усе жаркіше,
Бо жалить зоряна злива.
Серця наші – без обладунків.
Ти так інфернально мовчиш!
Зімкнено губи в смиренний канон.
Зі словесного срібла не виплавив злотні ключі,
А знайти їх в пітьмі тишини не дано.
Лиш оголений голос. Лиш губи смиренні.
Зірка в серце вп’ялась – сюрикеном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138794
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.07.2009
автор: Діма Княжич