Тобі було роками потім темно,
Темно, боляче й дихати важко...
Ти ж бідний , творець, не Демон.
Сила ! Але ж ти як притихша пташка.
.
Колись гарячі листи та любові,
Багато їх любовей у кожному конверті.
Та одна вона, одна ---така широка як повінь.
Марія Діва малювалась до самої смерті.
Ти пишеш і пишеш, два тижні поспіль.
Самотнью з хлібиною й кувшином води.
Хто знав, що колись темрява та клінична постіль
І дихати, дихати не зможеш потім ти.
Марія, голубка і очі-очі-очі з других світів.
Холодні стіни торкніть руками, щокою.
Й дихайте дихайте світлом ----за Нього.
Століття проходять--- вони ж над усім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138114
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.07.2009
автор: Солєтта