Любов живе
В грудній клітині
І намагається звільнитися від мене,
Порожнім поглядом палають очі сині ,
Тому, наразі, схоже, сам я полонений,
Самотнім блюзом у ночі
Душа тихесенько кричить,
Але лишень собак ляка мій сум зелений.
Іду до тебе кожен день, неначе мушу
І наче в стіну б’ється почуття моє,
Перед тобою покладаю власну душу,
Та ти не бачиш і не хочеш навіть знати, що я є.
І сонце, і зорі, і море, і небо
Для тебе, для тебе, для тебе,
Але ж тобі не треба.
З тобою я
Втрачаю розум
Із вітерцем думки блукають десь в деревах.
Всі сподівання, всі надії – просто сльози.
Навіщо ти мені здалася, королево?
Така тендітна і струнка,
М’яка і лагідна така,
А доторкнешся, виявляться, сталева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137953
Рубрика: Авторская песня
дата надходження 18.07.2009
автор: kanan