Краплинові орди
розп'являть асфальт,
бетонні хорди балконних шпальт,
пласкі забудення віконних рядків
роз'яснюють сенс існування білків…
Жертовні отари машинні зберуть,
немов данину…
Наллють в міхури ліхтарів жовчогінних пухких вечорів,
що круками викришать хмари…
І коропороті примари
Туманами позіхань
Засліплять скловиди:
За подивом - видих…
Напруженолобі, в щоденній жалобі за світлим минулим,
Подразнюють небо нав'язливим гулом
Вимог надпорогових, скарг і прохань.
Назавтра – програма пахань,
Нових накопичень, скопичень, чекань.
Із пагону дня
розшукать сочевички
Та видихнуть в них профільтровану звичку…
І знову за скло - відригнуть виправдання свого існування,
по скринях-кутках молитовно розкласти
пакунки купюр різномастих:
немає релігій міцніше, ніж віра у Чорний день…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137825
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2009
автор: Ха-а