Дивлюсь у даль, за клином журавлиним,
Думки мої рояться, як комахи,
А поруч з ними мрії розлітались,
Мабуть ніяк вони не зговоряться.
Не зговоряться хто з них важливіший,
Не вирішать кому віддати першість,
Та й байдуже, мене це не хвилює,
Мене цікавить, зовсім інше.
Чомусь згадалась дівчина в спідниці,
Яка з відерцем до криниці йшла,
А потім із дитинства два сюжети,
І знов та сама дівчина прийшла
Згадалась хвиля та, що камінці жбурляє,
Які спокійно начебто лежать на берегу.
Так і помчав би я за клином журавлиним,
Що десь летить у далину.
На небі перша зіронька з’явилась,
Вже вечір світом цим заволодів,
А незабаром ніч своїм чудовим покривалом,
Укриє землю й стане все другим.
Ну що ж, вже треба вгамувати мої мрії,
Думки до ладу привести й згадати,
Що без думок та мрій людині, ні не існувати,
Тому вони насправді є важливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137444
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.07.2009
автор: AMO