Чи є надія у народу,що на колінах звик стояти?
Чи є продовження у роду, що згоден вбого існувати?
Чому приречено мовчали,коли вершилась наша доля,
Невже тоді не відчували,що за байдужість плата – воля.
О, ні ми вільні, незалежні –
лиш на папері мої милі
Є в нас можливості безмежні,
з них скористатися не в силі.
Усі диктують нам умови,
Ми не потрібні своїй владі.
Вже рідної не чути мови,
Не де не будь – в Верховній Раді.
Ми без свідомості, без втоми
Живемо, лиш по необхідності
Скажіть мені нарешті, хто ми?
Чому ми всі на грані бідності?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137132
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.07.2009
автор: миш