Радість. Ось вона. Невже?
Не чекала й не сподівалась.
Але крапля і тепер...
тепер здається, що я помилялась.
Без суті, глибини та тем,
Які хотіла я розкрити.
Розум мій на мить завмер
І вже надії не спинити.
Місяць не погасне у воді,
Коли Харон не допоміг нам.
Ми всеж загубили ті ключі,
Що мали серця відчинити.
Зелені краплі, мов фейєверк
Розбрискались по тілу.
Твої слова - оберег вели мене
Та я сказать не сміла.
Не сміла хвилі зупинити
Такі високі та глибокі
І в них майбутнє схоронити
Та всеж зробила перші кроки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137094
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.07.2009
автор: StaticPulse