Пожовкле листя,вже пахне дощами,
А небеса чомусь - чиста блакить.
І ми з тобою також листям стали,
В танку кружляли на коротку мить.
Духм'яний подих,сум на підвіконні,
І дерева золоті - ця Осінь...
Ще відчуваю я тепло в очах бездонних,
Та є між нами якась дивна тінь..
Відлітають,полишають пташки
І ,мождиво, ми десь серед них...
Від твоїх слів у мене йдуть мурашки
І я сміюсь від докорів смішних..
Так, ми з тобою всьго тільки листя
І не впадемо разом ми ніяк..
Можливо,ми знайдем іще спасіння
Знайдем ми той омріяний маяк..
Допоки вогонь буде в нім палати-
Ми не зірвемось, не впадемо долі
Кохаю- і це все, що треба знати..
Кохаючи, впаду в долоні долі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137053
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.07.2009
автор: Поцілунок Вітру