Я відчуваю знов і знов
Твій подих і твоє тремтіння,
І запах рук твоїх осінній,
В твоїх обіймах таких сильних, -
Я вся твоя, і
Я - Богиня.
Я відійду і відірвусь від мрій своїх, своїх думок.
Та у душі біжить струмок
Безмежної любові,
Такої ніжної, палкої.
Ти – ангел мій, ти – мій навіки,
Кохатиму тебе довіку,
Кохатиму, доки існує світ,
Не знаю, скільки пройде літ,
Але ти - мій.
Ти кинув якір в мою душу,
Тебе кохати просто мушу,
Бо ти для мене - щось святе,
І я не думаю про те,
Що буде завтра.
Сьогодні я жити хочу, а не лиш думать
Дні і ночі, і планувать своє життя,
Хай воно йде, як воно є…
А я лиш знаю, що
Ніжно,
Палко,
Лагідно,
Що я тебе кохаю….
осінь 2004-го
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136796
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.07.2009
автор: МириSabel