Давно лежать уже покоси
і теплі дні пішли на спад.
Із трав упали уже роси,
стоїть в задумі старий сад.
І небо хмарами покрите,
пливе над річкою туман.
Не видно сонця у блакиті,
осінній віє вже дурман.
А моє серце знов в печалі
й сумує в розпачі душа...
Хороші літні дні промчались
й в дорогу осінь вже руша.
Затихли в серці моїм струни,
пісні вже арфа не співа...
і журавлина в небі туга,
а серце втіхи так чека.
До тебе ближче пригорнуся,
коли в сльозах моя душа..
Я змін природи не боюся
й печаль з тобою не страшна.
Слова утіхи, роси наче,
у час осінній упадуть,
заграє в жилах кров гаряча
й мої бажання оживуть.
,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136651
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.07.2009
автор: Н-А-Д-І-Я