Візми собі мої вуста

Візми  собі  мої  вуста
на  згадку  про  своє  мовчання,
як  те  таємне  повінчання...

Нас  так  багато,  що  міста
переповняє  наша  сутність.  
Нечутна  янголів  присутність  
та  на  чолах  хрестів  нема.

Нас  не  відпустить  ця  зима,
що  захопила  все  навколо.

Полшу  сонячне  півколо
та  в  темне  коло  увійду,
передчуваючи  біду...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136450
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2009
автор: Аника Голубенкова