покинута,не прощена забута
розхристана вітрами на дорозі
із сил останніх розірвавши пута
застигла,наче привид на порозі
запрошення чекала терпеливо
молила для дітей щасливу долю
то мати наша,наша Україна
до ніг синів поклала свою волю
сини ж дарунку щирому раділи
та матір свою рідну не признали
лиш серце неньки жадібно ділили
і по шматку за гроші продавали
а мати і тепер не проклинала
за те що бути вдячними не вміють
вона в молитві Господа благала
простити,бо не відають,що діють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136254
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2009
автор: миш