Щоразу тобі випадало боротися,
Щоразу тебе спонукало до світлого,
І зараз до тебе хилиться, в серце проситься
Чуття емоційно зрілого, соковитого.
У серпні до тебе зорі усі злітаються,
Ласкаво до тебе линуть - ти ними сповнена!
На небо покличуть їх, і вони вертаються,
А біль кропивою виткано-закарбовано.
А поруч - думки-ілюзії заяложені.
Ти вперше отим думкам не боїшся зрадити!
І принципи всі нещадно на нуль помножені -
Не варто заради подиву вгору падати.
Втомилася прямувати всліпу до крайнощів.
Вже час подолати страх і змінити правила,
Довіритися собі і ставати кращою,
І знищити ідеал, що колись прославила.
Нелегко творити долю, ставати зрілою.
Хай погляд твій струменить по щокам вологістю -
Невдовзі засяє він із новою силою
Моральною та духовною неубогістю!
серпень 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136220
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2009
автор: Lucy