Ох, Зеновію-Богдане, нерозумний сину,
Навіщо ти продав нещасний свій народ.
Чому не вірив трудовому селянину,..
Чому на допомогу кликав різний зброд.
А губив народ і пан, і "добрий" отаман
І полином-бадиллям заростали села.
Коли приходив лях, москаль чи хан -
Смерть заметіллю душі людьські мела.
А ти вперто торгувався з вражими ляхами
За якусь там кількість реєстрових козаків.
А турки гнали смертельно-битими шляхами
Селян у глиб своїх розжарених пісків...
І стала пусткою цвітуща Україна,
І вимер чисто в ній селянський дух.
Де хутори, міста, де села?.. Лиш руїна...
Та на трупах скопища від мух...
А після тебе, з тупою жадністью в чолі,
Жерлись за булаву сотники й гетьмани.
А в Україні татари, ляхи, москалі,
На тілі рвали все нові й нові рани...
Ох, і не розумний ти Богдане!..
Чому ти жив лише вчорашнім днем,
Чом глянути в майбутнє було лінь?
Чом серце не пекла твоє вогнем
Доля твоїх майбутніх поколінь?..
Коли б прозорливим ти був, здалось мені,
Не було б війн цих світових, голодомору,
Де мільйони душ пропали в страшному вогні...
... От, що то значить сліпота твоєго зору!..
Врахуйте це майбутні всі правителі,
Врахуйте цю страшну відповідальність.
Ви є провидці, а не людей "мучителі"...
Завчасно провіряйте ви свою ментальність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135238
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.06.2009
автор: Д З В О Н А Р