А дощ іде. Я чую капель стук.
Який там дощ!.. Відкрив вікно.
Тече з небес вода. Тече із рук.
А людям вдома все одно...
А за вікном природа вся мовчить,
Схилила віти та плоди... Чекає.
А дощ іде і ніби жити вчить,..
Що важливішого в житті немає.
"Я вмию всіх із голови до ніг.
Я змию пил та бруд з природи..."
Ну хто б іще таке зробити зміг,
Відділити грязь ось так від вроди?
І лиш людина випала з рядка,
Й змиває бруд із себе в ваній.
Та фальш, як гріх осталась. І бридка
До серця липне, як листочок банний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135115
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2009
автор: Д З В О Н А Р