Стара ця ідея, як в вічності світ.
Всі хочемо ми в зачарований рай.
За мрією ідемо стільки вже літ,..
Що й забуваєм свій батьківський край.
Десь там ми надіємось щастя знайти,
В чужім та далекім, невідомім кра́ю...
Куди сотні доріг необхідно пройти,
А в дорозі забудеш про мрію свою...
...А на рідній землі
Роси п'ють солов'ї.
В досвітанковій мглі
Зріють мрії твої...
Тут розум спочине, душа звеселиться.
Блаженство у серці - немає кра́ю...
Кругом гарні люди, світлі в них лиця,
Усе так прекрасно, ніби в раю...
А в батьківській хаті свій тихий куток,
Де можна спочити від житейских тривог.
Де думи сплітаються, як нитки в клубок
І душу наповнює спокоєм Бог...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135082
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2009
автор: Д З В О Н А Р