Навшпиньках, тихо осінь знов прийшла,
й мережане тремтить вже павутиння...
Жаркого літа вже пройшла пора,
та серце в літо знову чомусь лине.
Гірка печаль влилася в мою душу,
й туманом сум по річці мій пливе.
А я з оцим усим змиритись мушу:
о цій порі втрачаю я тебе.
Клубочаться на небі хмарки густо,
десь блискавка черкнула в темноті,
а в серці так в цей час до болі пусто:
чужими стали очі вже твої.
Завмерла в тиші цій струна прощання,
лиш чути стогін вітра за вікном.
Я зрозуміла: зустріч ця остання.
Біль не заллєш оцей хмільним вином.
Душевний біль віршами я загою,
а рани серця піснями присплю...
Як боляче прощатися з тобою!
Чому так безнадійно я люблю?!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134944
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2009
автор: Н-А-Д-І-Я