Знову ніч і знову темно.
Знов прозріня - все даремно.
Наче все без перешкод.
Та хто знає серця код?
Воно бьється,
Виривається з грудей.
Тихо молиться,
І шука близьких людей.
Все не вмре ще та надія,
Розквітає в серці мрія.
А як впаду на дорозі,
Тихо мовить хтось - "все! Досить!
Відпусти свої думки
І далеко полети.
Я залишусь ти пробач."
Кляте слово те - "пробач".
Ти мої думки звільнила,
Ти емоції розкрила...
Серця код ти розгадала...
Чи його ти вічність знала?
Не літатиму ніколи.
Бо я хочу тут зостатись.
Серце моє тут живе.
Душу мою мрія зве.
Хай іде душа від мене.
Хай із мрією живе.
Знаю так поблудить трошки,
В тіло вернеться і...
І скаже "мрію я зловила,
силою її зманила,
і у тебе поселила."
Я лиш мовлю - "відпусти".
Бо не так все має бути -
Не мрія в тілі має жити
А повірь мені, навпаки."
Я відпущу з тіла мрію,
і скажу їй лиш "лети"...
А вона мені промовить тихо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134709
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.06.2009
автор: Chudya