Згадаймо тих, що вже німі,
Що повмирали не самі,
Що мучились і мліли з того,
Що їсти не було нічого.
Ні, не від бідності це сталось,
Ні, не природа познущалась!
Це розум дивної людини
Накоїв лиха без причини.
Забрали все!
Украли силу!
І смерть голодна всіх накрила...
Не досягли ці жертви того,
Що тїм судилося від Бога.
Це все було..та вже не буде!
Бо ми - не варвари, ми - люди.
І пам'ять наша не стирає,
Того, що лиш Господь карає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134498
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: lovely