Не піду я під бузок,
Милий там чекає.
Поцілує хоч разок -
Серце вилітає.
Як притулиться, обійме -
Відказують ноги...
І не знАйдуть вони, бідні,
Додому дороги.
А як гляну в його очі,
Душа кудись рветься
Загубитись серед ночі...
Коли повернеться ?
Не піду я під бузок,
Бо помру від щастя.
Як здержатись хоч разок..?
Яка ж я пропаща...
(фото з інету)
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1906213879
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: A.Kar-Te